May. 13th, 2017

henry_flower: A melancholy wolf (Default)

https://www.facebook.com/gorovyi.ruslan/posts/1652356494775329

"Жила колись в Конотопі на семи вітрах Лєнка принцеса. Принцеса бо дуже красіва. Вся така блондінка висока, ноги точнені, фігурка яка гітарка чернігівська, личко як лялькове. Тільки одна біда була шо тупа та Лєнка була як дерево. Її даже ще в школі як снігурочкою брали то слів ніяких не давали бо все одно забуде чи переплутає.

Лєнка мріяла вийти заміж за бандіта, все життя пить шампанське і курить ментолові цигарки. Но конотопські бандіти знаючи її ваду з головою обходили цей геморой десятою дорогою.

І от раз пішла Лєнка на Водолєй потанцювать, а там саме з Ніжина приїхав бандіт якийсь з братвою і з ним його молодший брат. Брат не рідний, його малим знайшли біля воріт, хтось підкинув бо була заяча губа. Но батьки бандитові добрі були, а мама в ресторані на вокзалі працювала і харчі додому носила, то вони його лишили. Так вони й виросли вдвох, бандіт і цей, другий. Назвали Едуардом. Невеличкий, чорненький, губу конєшно зашили но красоти йому це не добавило. Зато конєшно ім'я красіве і брат бандіт, не жизнь - мічта.

Вопщім Едуард як побачив Лєнку так в нього чуть губа опять не лопнула. Вопщім він цілий вечір від неї не відходив, танцював, в пуп їй дихав, потім показав свій Мерседес і даже пістолєт в бардачку. І Лєнка попливла.

Як Едуарда брат бандіт не відмовляв, як не казав, шо вона тупа, той і слухать нічого не хотів.

Вопщім як свадьба була то і її і його батькі плакали. А в загсі в Лунаті як розписували то довго ще згадували отих красавіцу і чудовіщє. Но поїхали до нього в Нєжин жить, мо й живуть, а чьо ні?"