Апроксімада

Соціялісти усього світу! Єднайтеся та хутчіше беріть приклад з комрада Еплгейта!

Одного дня 197x року, комрад Еплгейт прокинувся та сказав собі:

"Я большє нє можу так жить! Кругом якась хуйня, скрізь підараси. Мнє нічого нє надо!"

і поїхав жити до хижого лісу острова Оркас, штат Вашингтон, біля кордону з Канадою.

У лісі було тихо та затишно, але нудно. Копирсаючись у хащах, Еплгейт почав мріяти про інший острів, яких хоробро чинив опір нещадному Гамериканському Імперіялізму--Републіку де Кубу.

Від острова Оркас до Куби можна долетіти за 12 годин, але Еплгейт не міг собі дозволити поступливо віддати брудним, орієнтованим лише на прибуток капіталістичним падлюкам шалені гроші за квитка, тому він вирішив самотужки побудувати човна, на якому він вільно попливе до острова Свободи.

Він почав працювати як бджола, використовувати безкоштовну працю знайомих комрадів, яких пообіцяв взяти з собою, коли човна, якого він назвав Aproximada ("приблизний" на гішпанській), буде завершено.

Спочатку Еплгейт розраховував побудувати мінімальний каркас на лісній галявині та перетягнути його до берега, але будування зайняло стільки часу, що хащі навкруги човна утворили непрохідні барикади.

Тоді Еплгейт вирішив ліфтити човна наверх за допомогою гелікоптера. Єдиний гелікоптер, який є спроможний підняти у повітря човен такого розміру разом з усім еплгейтівським мотлохом всередині, є С-64 Скайкрейн, корпорації Sikorsky Aircraft Corporation, фаундер якої, свого часу, тікав від комуністів так далеко, як тільки міг.

З гелікоптером так нічого й не вийшло.

Еплгейт зробив ув човні бібліотечку та майстерню. Його не покидали мрії про теплу та суху Кубу, але роки йшли і тропічний ліс навкруги човна ставав густішим. Еплгейт постарів; іноді до нього навідувалися канадські туристи--подивитися на гамериканського дивака, який жив, як анахорет. Він помер у 2013, так ніколи і не переїхавши до Антильських островів, а його човен назавжди залишився пришвартованим до лісної галявини.

Соціялісти усього світу! Будьте як Еплгейт!

більше зображень

Крисчанє і Балух

Чудовий півострів і люди приємні, істіно руская зємля:

"Пашо, ваше прізвище Балух. Це якось позначається на вашому житті, з огляду на сьогоднішні реалії?

– Я ось навіть, якщо чесно, не знаю. Справа в тому, що в нас народ у Криму не обізнаний. Ніхто нічого не знає про те, що... Ніхто загалом не має поняття, хто в мене батько і що з ним відбувається, що за прізвище. За весь час я зустрів лише двох осіб, які про це знали, зі сторонніх.

[...] Більшість була лояльною до всього цього (анексії Криму Росією – КР), вони як раз-таки робили якісь доноси, кляузи на нього, намагалися щось прибрехати. Я пам'ятаю історії розповідали про те, що у нього є якийсь пістолет, із яким він ходить. Навіть прикро, чому він мені його ні разу не показав цей пістолет (сміється)?. Стріляти, може, навчив би. Ну якось так. Люди, може, від страху, може, через якесь невдоволення це говорили – поширювали таку інформацію.

[...]

плюс ще в тій же самій Серебрянці, в нашому селі, знаєте, як ізгоями стали. Люди намагаються не спілкуватися, як раніше. Вічні обговорення якісь за спинами – теж неприємно."

src

Нагадаю, що всі ці підари мументально отримають право голосу, як московити звідти підуть. Будуть вдягати вишиванки і плакатися, як вони всім селом боронили Балуха від КДБ, але КДБ виявилося сильнішим.