Козацька доля

[henry_flower]

Найраніший відомий текст--чистовий автограф у "Малій книжці", до якої Шевченко переніс вірш під #5 у другому зшитку за 1849 рік.

 

Нащо мені женитися?

Нащо мені братись?

Будуть з мене, молодого,

Козаки сміятись.

 

Оженився, вони скажуть,

Голодний і голий,

Занапастив, нерозумний,

Молодую волю.

 

Воно й правда. Що ж діяти?

Навчіть мене, люде,

Іти хіба до вас в найми?

Чи до ладу буде?

 

Ні, не буду чужі воли

Пасти, заганяти;

Не буду я в чужій хаті

Тещу поважати.

 

А буду я красоватись

В голубім жупані

На конику вороному

Перед козаками.

 

Найду собі чорнобривку

В степу при долині —

Високую могилоньку

На тій Україні.

 

На весілля товариство

Вийде погуляти

Та винесе самопали,

Викотить гармату.

 

Як понесуть товариша

В новую світлицю,

Загомонять самопали,

Гукнуть гаківниці.

 

Як положать отамана

В новій хаті спати,

Заголосить, як та мати,

Голосна гармата.

 

Гукатиме, кричатиме

Не одну годину.

І рознесе тую славу

По всій Україні.

 

1849. Над Аралом.