henry_flower | There's no new thing under the sun

Оно диви, яке хитрожопе було падло.

"Ходить вiн [москальский солдат] по базару, визира, визира... i вже один рушничок у молодички з купи i вчистив i у кишеню запакував; стягнув у чугуївської перекупки бумажну хустку, таку, що гривень шiсть стоїть, вiдрiзав з воза i вiнок цибулi i зараз за пiвцiни й продав, та усе так хитро та мудро зробив, що нi жоден хазяїн і незчувсь.

Далi прийшов, де грушi продають, бачить, що при возах самi хлопцi, та й тi роти пороззявляли i дивляться на ведмедiв. Вiн таки й положив руку на мiшок - нiхто не баче; потягнув його до себе - нiхто не баче; положив гарненько на плече - нiхто не баче... та, не озираючись, i чкурнув, куди йому треба! Аж ось кинулось хазяйство, бачать, що москаль безспрося узяв повнiсiнький мiшок груш та й преть його, мов своє, разом гукнули на нього та й побiгли за ним у догоню.

Не хитрий же й москаль! Чим би навтiкача, а вiн iде собi любенько, мiшок з грушами несе та й мугиче собi пiд нiс пiсеньку. А тут його за мiшок - сiп! - "Нащо ти грушi узяв? сякий, такий сину!" - питаються його ув один голос. Стоїть, сердека, очi вивалив, мов баран, далi озирнувсь та й каже: "Нєшта то вашi грушi-ста?" - "Адже ж не чиї, як нашi". А вiн як крикне на них: "Ах ви, хахли безмозглiї..." (а зараз лаятись! що б то перше розпитати та тогдi б вже лаявсь, скiльки хотiв). "А зачим ви, - каже, - менi тагда не сказали, как я з воза мiшок узяв?" - та до них з пенею: "Ви, - каже, - зiваєте по старанам, а я вот нiс-нiс, да вота как умарился, да амуницю патьор. Вот, виш, мундєр запачкал! Давай сюда деньги на вичистку".

Наше хазяйство щоб то i сюди i туди, так де ж! нi приступу, та ще й лає. А далi ухватив за комiр i тягне i кричить: "Давайте на вичистку та за праходку: я казьонний мундєр патьор i сапоги таптал, давай та i толькаi" Нашi нi вiдхрестяться, нi вiдмоляться: "Цур тобi, - кажуть, - батечку! здiлай милость, господа служба, озьми собi i грушi з мiшком, тiльки цур тобi! вiдчепись i пусти!" Так де! Так реп'яхом i узявсь i каже: "Мине чужово не нада; не хачу ваших груш, а подай майо!.." Що тут на свтi робити? Iще таки подумали сяк-так, щоб вивернутись: хотiли iти до волосного правленiя, так москаль не тiї спiва: "Вон моя команда! - та й показує на салдацький патрет, - пайдьом iк ньому". Нашi бачать, що непереливки, страшно! Кинули йому п'ятиалтинного - так нi: веди до ятки, постав за проходку кварту водки. Нiчого робити, поставили, аби б вiдчепивсь та не вiв до салдата, що з оружжем стоїть."

Квітка-Основ'яненко, Салдацький патрет, 1833.

Мало шо змінилося. Мине чужово не нада, а подай майо!

There's no new thing under the sun

no subject

no subject